особи тощо

- taking against the will

- shady character

- screening commission

(svc)

марк. послуги; обслуговування; обсяг послуг; сервіс; служба

нематеріальний результат діяльності окремої особи, підприємства (business²) чи організації, яка задовольняє потреби іншої особи, підприємства чи організації в чому-небудь; ♦ до нематеріальних результатів діяльності належать юридичні, медичні, управлінсько-дорадчі (management consultancies), поштові, банківські та ін. послуги

═════════■═════════

accessorial service(s) додаткові послуги транспорту • додаткове обслуговування під час перевезення; accounting service(s)s бухгалтерські послуги; actuarial service(s)s страхові послуги; administrative service(s)s адміністративні послуги; advertising service(s) служба реклами; advisory service(s) дорадча служба • консультативна служба; after-sales service(s) післяпродажне обслуговування • обслуговування вдома працівниками магазину (напр., ремонт електроприладів тощо); agency service(s)s агентське обслуговування; agent's service(s)s послуги агента; air service(s) повітряне перевезення; air freight service(s) послуги вантажної авіалінії; air passenger service(s) послуги пасажирської авіалінії; air transport service(s)s служба повітряного сполучення; auditing service(s)s ревізорські послуги • аудиторські послуги; auditor service(s)s послуги ревізора • аудиторська служба; automatic transfer service(s) автоматичний переказ грошей з ощадного на поточний рахунок; auxiliary service(s)s допоміжна служба; backup service(s)s додаткові послуги; bank service(s)s послуги банку; banking service(s)s банківські послуги; before-sale service(s)s передпродажне обслуговування; bond service(s) виплата відсотків на облігації; bulk service(s) групове обслуговування; bus service(s) автобусне обслуговування; business service(s)s послуги діловим підприємствам (реклама, лабораторні роботи тощо) • фірми, що спеціалізуються на наданні підприємницьких послуг; buying service(s) служба замовлення; car service(s) обслуговування автомашини; carry-out service(s) доставка покупок на візку до автомашини; cartage service(s) транспортна служба; cash service(s) касове обслуговування • обслуговування за готівку; chartering service(s) послуги фрахтування; cleaning service(s) послуги з прибирання; commercial service(s)s комерційні послуги; communication service(s) служба зв'язку; commuter service(s) приміський пасажирський транспорт; competitive service(s)s конкурентні послуги; comprehensive service(s)s широкі послуги; computer service(s)s комп'ютерні послуги; consulting service(s)s консультаційні послуги; consumer service(s)s послуги споживачам • споживчі послуги; continuous service(s) постійне обслуговування; contract service(s)s послуги за договором; credit and settlement service(s)s кредитно-розрахункове обслуговування; customer service(s) обслуговування покупців; customs service(s) митна служба; daily service(s) денне обслуговування; debt service(s) обслуговування боргу • сплата боргу; delivery service(s) доставка; distribution service(s)s послуги з розповсюдження; dry-cleaning service(s) послуги з хімічного чищення • послуги хімчистки; educational service(s)s освітні послуги • установи, зайняті організацією освіти; emergency service(s) аварійна служба • служба допомоги; employee service(s)s послуги службового персоналу; employment service(s) служба зайнятості; essential service(s)s суттєві послуги; exchange service(s) валютне обслуговування; export service(s)s експортне обслуговування; express service(s) служба термінової доставки • служба термінового перевезення; factory service(s)s загальнофабричні послуги • допоміжні відділи підприємства; faxing service(s) послуга з передачі інформації факсом; ferry service(s) паромна переправа; financial service(s) фінансові послуги; financing service(s)s послуги фінансування; first class service(s) першокласне обслуговування; forwarding service(s) експедиторське обслуговування; free service(s)s безкоштовні послуги; freight service(s) фрахтове обслуговування; fringe service(s)s додаткові банківські послуги; full service(s) повний комплекс послуг; full time service(s) обслуговування протягом усього робочого часу; government service(s)s державні послуги; gratis service(s)s безкоштовні послуги; handling service(s) транспортна служба для обробки вантажу; harbour service(s)s портові послуги; industrial service(s)s виробничо-технічні послуги; information service(s) інформаційна служба; infrastructure service(s)s інфраструктурні послуги; insurance service(s)s страхові послуги; intermediary service(s)s посередницькі послуги; investigation service(s) слідча служба; irregular service(s) нерегулярне обслуговування; legal service(s)s юридичні послуги • фірми, що надають юридичні послуги; liner service(s) водне перевезення; local service(s)s місцеве обслуговування; mail service(s) поштова послуга • поштова служба; maintenance service(s) технічне обслуговування; management service(s) управлінські послуги; management consulting service(s)s управлінсько-дорадча служба; marketing service(s) послуги з маркетингу • торговельні послуги; municipal service(s)s міські послуги • муніципальні послуги; news service(s) служба новин; night service(s) нічне обслуговування; night depository service(s) служба нічного приймання вкладів; nonstop service(s) послуга безпосадочного сполучення; off-peak service(s) відпуск електроенергії в період низького навантаження; on-board passenger service(s) обслуговування на борту літака; on call service(s) обслуговування на вимогу; on-peak service(s) відпуск електроенергії в період піку навантаження; operating service(s)s операційні послуги; overland service(s) служба наземного перевезення; paid service(s)s платні послуги; passenger service(s) транспортне обслуговування пасажирів; permanent service(s) постійне обслуговування; personal service(s) побутові послуги (пральня, хімчистка тощо) • фірми, що надають побутові послуги; phone inquiry service(s) телефонна довідкова служба; pick-up service(s) служба вивозу і доставки; pilotage service(s) лоцманська служба; postal service(s) поштова служба; postmarketing service(s) післяпродажне обслуговування; preferential service(s) пріоритетне обслуговування; priority service(s) пріоритетне обслуговування; priority mail service(s) першочергові поштові відправлення; processing service(s)s технологічна служба; professional service(s)s професійні послуги (інженерні, проектні) • фахові послуги • фірми, що надають професійні послуги; prompt service(s) швидке обслуговування; public service(s)s державна служба • комунальні послуги • служба зв'язку загального користування; publicity service(s) рекламні послуги; public transport service(s) громадський транспорт; quality control service(s) служба перевірки якості; rail service(s) служба залізничного сполучення; railroad service(s) служба залізничного сполучення; reciprocal service(s)s взаємні послуги; regular service(s) регулярне обслуговування; rental service(s) послуга з прокату; retail service(s) роздрібне обслуговування; RORO service(s) обслуговування судном типу «popo»; safety service(s) служба безпеки; safety deposit service(s)s послуги банку зі зберігання цінностей та документів; sanitary service(s) санітарна служба; scheduled service(s) регулярна транспортна лінія • транспортне обслуговування за розкладом; security service(s) служба охорони; settlement service(s) розрахункове обслуговування; shipping service(s)s послуги з морського перевезення; shuttle service(s) служба регулярного сполучення між двома пунктами; single-carrier service(s) обслуговування одним транспортним агентством; site service(s)s обслуговування на будівельному майданчику; social service(s)s соціальні послуги • громадські установи; specialized service(s) спеціалізоване обслуговування; supervisory service(s)s служба контролю; support service(s)s послуги на підтримку чого-небудь; technical service(s) технічна служба; technological service(s)s технологічні послуги; telecommunication service(s) служба телекомунікації; telefacsimile service(s) обслуговування телефаксом; tourist service(s)s пасажирські авіаперевезення економічним класом; towage service(s) послуга буксировки; training service(s)s навчальні послуги; transport service(s) траспортне обслуговування • транспортна лінія; transportation service(s)s транспортні послуги; travel service(s) туристичне обслуговування; trust service(s)s послуги з довірчого управління; up-to-date service(s) послуга з модернізації; warranty service(s) гарантійне обслуговування; watchman service(s) сторожова служба; welfare service(s)s соціальні послуги

═════════□═════════

in service(s) діючий • працюючий • що перебуває в експлуатації; out of service(s) недіючий • непрацюючий • бездіяльний • знятий з експлуатації; service(s) in bulk групове обслуговування; service(s) in cyclical order обслуговування у циклічному порядку; service(s) in random order обслуговування у випадковому порядку; service(s)s of an agency послуги агентства; service(s)s of personnel послуги персоналу; to advertise service(s)s рекламувати послуги; to charge for service(s)s брати/взяти плату за послуги; to employ service(s)s користуватися послугами; to furnish service(s)s надавати/надати кому-небудь послуги; to maintain a service(s) обслуговувати/обслужити кого-небудь; to make use of service(s)s користуватися/скористатися послугами; to offer a service(s) пропонувати/запропонувати послугу; to offer service(s)s пропонувати/запропонувати послуги; to pay for service(s)s оплачувати/оплатити послуги; to perform service(s)s виконувати/виконати послуги; to provide a service(s) забезпечувати/забезпечити послуги • обслуговувати/обслужити; to publicize service(s)s рекламувати послуги • оголошувати/оголосити послуги; to render service(s) робити послугу; to require service(s)s вдаватися/вдатися до послуг; to suspend service(s) припиняти/припинити роботу; to tender service(s)s пропонувати/запропонувати послуги; to undertake a service(s) брати/взяти на себе обслуговування; to utilize service(s)s користуватися послугами

1) заява; перелік; зобов'язання; прохання, петиція; рахунок; інвойс; банкнота; вексель; стаття взаємних розрахунків; декларація ( митна тощо); позов, позовна заява; проект обвинувального акту; обвинувальний акт; указ; судовий наказ; білль, акт законодавчого органу, законодавчий акт, закон, законопроект; свідоцтво ( документ); виклад пунктів; підготовлений до підписання монархом патент з призначенням (даруванням тощо)

2) виписувати накладну, виставляти рахунок-фактуру, фактурувати, інвойсувати

•

- bill arbitration

n основна думка, провідна ідея; основний принцип

- keynote address програмна промова

- keynote speech

a) вступне слово; промова особи, що відкриває з'їзд/ конференцію

b) основна доповідь (на з'їзді тощо)

- keynote of the speech лейтмотив виступу

- to introduce the keynote (of policy, etc.) задавати тон (в політиці тощо)

- to sound the keynote (of policy, etc.) задавати тон (в політиці тощо)

- to sound the keynote for constructive debate задавати тон, закликавши до конструктивного обговорення

- to strike the keynote (of policy, etc.) задавати тон (в політиці тощо)

ЕЛІТА ( від лат. eligo - вибираю) - група осіб, яка займає провідне або керівне становище у будь-якій галузі людської діяльності: політичній, економічній, військовій, науковій, управлінській, культурній, інтелектуальній, спортивній тощо. Хоч зародки елітарних концепцій можна знайти ще в Конфуція чи Платона, але засновниками сучасних теорій Е. стали італ. політичні мисленики Моска (1858 - 1941) та Парето (1848 - 1923); послідовником Моски став Міхельс (1876 - 1936). Концепції Е. з'явилися, по-перше, внаслідок критики представницької демократії (як прихованої форми домінування різного роду Е.) і, по-друге, класової марксистської теорії, яка виправдовувала тезу про керівну роль окремих груп (партійних верхівок та лідерів) І. дейну основу елітарних концепцій становить консервативна соціальна філософія: будь-який суспільний лад ґрунтується на суспільній ієрархії, на вертикально організованих структурах. На вершині цих структур знаходяться охоронці цінностей даної культури, організатори, творчі особистості, а на нижчих щаблях - виконавці, що здатні успішно діяти, коли визначено мету і загальний напрям руху. Вся складність політичної дії полягає у мудрому поєднанні оновлення зі збереженням. Необхідність успадковувати досвід, нагромаджувати елементи культури та цивілізованості потребує такого оновлення чи заміни Е. (циркуляції Е.), які б не були руйнівними для успадкування того, що має бути збереженим. Цей консервативний підтекст концепцій Е. стоїть в опозиції як до просвітницької спадщини лібералізму та соціал-демократизму (з перебільшеним наголошуванням на соціальному проектуванні), так і до комунізму та фашизму В. ідповідно до вихідної концептуальної позиції та необхідності пристосувати термін "Е." до конкретних обставин філософи, соціологи та політологи обирають різні ознаки, якими мають володіти люди, що, з їх точки зору, складають Е.: культурні та моральні характеристики, творчі та організаційні здібності, сила волі, твердість віри тощо. Оскільки реально існуючі Е. тільки до певної міри відповідають тим вимогам, на основі яких має здійснюватися їхнє формування, то утворюється більша чи менша розбіжність між нормативним та емпіричним складниками цього поняття. Найважливішим є поділ всіх концепцій Е. на нормативні (ціннісні) та функціональні. Перші ґрунтуються на тому, що Е. має бути носієм вищого рівня культури та цивілізованості, творцем та охоронцем таких цінностей, як свобода, справедливість, правовий порядок (стабільність), культурна самобутність (нації), добробут тощо. Другі успадковують політичний реалізм Мак'явеллі і визначають Е. як будь-яку керівну меншину (без включення у це поняття ціннісних ознак). Оскільки ця тенденція наявна у засновників теорії Е., то їх іноді називають мак'явеллістами (що може призводити до непорозумінь). Перша тенденція виразно репрезентована в Ортеги-і-Гассета ("Повстання мас"). Нехтування ціннісними критеріями руйнує концепт Е., бо відкриває можливість вважати Е. будьяку групу, яка будь-якими засобами здобуває та утримує керівне становище. Якщо певна керівна група виходить у своїх діях із суто групових (класових), кланових інтересів (приховуючи цей факт за допомогою риторики), то є підстави вважати цю групу псевдо- чи квазі-Е. Причини виникнення псевдоеліти можуть бути політичні (напр., бюрократичний корпоративізм "номенклатури" у комуністичних режимах та його збереження і модифікація у сучасних незалежних посткомуністичних державах), економічні, психологічні тощо. Психологічні пов'язані з інерцією стереотипів у мисленні й поведінці ("старіння" Е.) та відсутністю ефективно діючих механізмів її оновлення (напр., люди, що свого часу зробили важливий внесок у певну галузь діяльності, можуть використовувати колишні заслуги для збереження свого керівного становища). Виникає проблема "відкритості-закритості" Е. з домінантою у її вирішенні на "закритості". Важливими видами Е. у сучасних суспільствах є професійні Е., зокрема у галузі науки. У наукових спільнотах основними критеріями Приналежності до Е. є високий рівень професійності та моральної й загальної культури (в т.ч. дотримання норм професійної етики); про наукову Е. можна говорити тільки у тому разі, якщо керівні особи (які визначають стратегію наукових досліджень та організовують наукове життя) відповідають цим критеріям. Ціннісне поняття Е. перестає бути продуктивним, якщо його (як деяку регулятивну ідею) не співвідносять із тим, хто, з яких причин і якими засобами у даному суспільному середовищі досягає керівного становища. Без дослідження особливостей даного суспільного середовища постулювання ціннісних критеріїв Е. приречене залишатися добрим побажанням. Різні концепції Е. можуть стати об'єктом критики з огляду на те, що їх можуть використовувати як ідеологію, яка має антидемократичне спрямування. Визнання ієрархічності соціального життя і природності існування Е. створює підстави для виправдання бюрократизації як тенденції суспільного життя. Зокрема, функціональна концепція Е. відносно легко стає основою ідеології, з допомогою якої ті чи ті суспільні групи утверджують своє керівне становище (т. зв. "елітизм"): відкидаючи ціннісну концепцію Е. як ідеалістичну і проповідуючи політичний реалізм, окремі індивіди та групи індивідів легко скочуються в політиці до цинізму. Політична історія України свідчить, що в умовах бездержавності вкрай утрудненим є формування не тільки політичної, а й культурної Е. За таких умов не існує прошарків, які б успадковували один від іншого завдання збереження і творення культури, нації, держави. На це явище вказує, зокрема, Лисяк-Рудницький. Воно є характерним для тих народів Сх. та Пд. Європи, які входили до складу імперій. На ролі Е. у збереженні та творенні культури, нації та держави наголошували Липинський та Донцов. Оскільки вони репрезентували різні політичні ідеології (перший - консерватизм, другий - націоналізм), то відповідно відрізнявся їхній підхід до проблеми Е.

ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.

- determine a case

1. pron pers

1) ви, вас, вам, вами (при звертанні до кількох осіб)

2) ви (при звертанні до певного кола осіб)

3) ти, тебе, тобі, тобою

4) у безособових зворотах

2. v

звертатися на ви; викати

* * *

1) справжнісінький, вилитий "ти" ( при звертанні)

2) характер, суть (особи, до якої звертаються)

1) ви, вас, вам, вами ( при зверненні до декількох осі); ви (при зверненні до певного кола осіб, зв'язаних єдністю мети, професії тощо)

2) в гpaм.; знaч. звор. займенника icт.-ся, -сь, себе, собі, собою (про 2 oc. множ.); you are all guilty ви всі винні

1) ти, тебе, тебе/ тобою; ви, вас, вам, вами ( при ввічливому зверненні до однієї особи); ти, ви ( при зверненні до однієї особи); ( про одну особу)

2) icт. -ся, -сь, себе, собі, собою (про 2 oc.; oдн.); are you happy? ти щасливий?, ви щасливі?; you know it perfectly well ви чудово це знаєте

1) справжнісінький, вилитий "ти" ( при звертанні)

2) характер, суть (особи, до якої звертаються)

1) ви, вас, вам, вами ( при зверненні до декількох осі); ви (при зверненні до певного кола осіб, зв'язаних єдністю мети, професії тощо)

2) в гpaм.; знaч. звор. займенника icт.-ся, -сь, себе, собі, собою (про 2 oc. множ.); you are all guilty ви всі винні

1) ти, тебе, тебе/ тобою; ви, вас, вам, вами ( при ввічливому зверненні до однієї особи); ти, ви ( при зверненні до однієї особи); ( про одну особу)

2) icт. -ся, -сь, себе, собі, собою (про 2 oc.; oдн.); are you happy? ти щасливий?, ви щасливі?; you know it perfectly well ви чудово це знаєте

- entry at land registry

n фін., бухг. борг; заборгованість; зобов'язання; позика; a борговий; заборгований; позиковий; позичений

сума грошей або послуг, які окрема особа, підприємство або уряд винні іншій стороні, тобто правове зобов'язання перед кимось; ♦ виділяють: борги окремої особи у формі застави (mortgage), банківської позички тощо; борги підприємства у формі кредиторської заборгованості (accounts payable), боргового зобов'язання тощо; борги уряду у формі довгострокових облігацій (long-term bonds), короткострокових цінних паперів (short-term securities) тощо

═════════■═════════

accruing debt борг, що наростає; accumulated debt нагромаджений борг; active debt несплачений борг • невиплачений борг; bad debt; bank debt заборгованість за банківською позикою; blocked debt заморожений борг; bonded debt облігаційна позика • консолідований борг; book debt борг згідно з бухгалтерськими книгами; business debt діловий борг • комерційний борг; commercial debt торговельна заборгованість; company debt борг підприємства; consolidated debt консолідований борг; contract debt борг за контрактом; convertible debt оборотна облігація; current debt поточний борг; deferred debt відстрочений борг; doubtful debt; dubious debt сумнівний борг; due debt борг, який підлягає сплаті; external debt зовнішній борг; floating debt короткострокова заборгованість • сконсолідований борг; foreign debt закордонний борг • зовнішній борг; frozen debt заморожений борг; funded debt консолідований борг; government debt державний борг; hypothecary debt іпотечна заборгованість; interest-bearing debt відсотковий борг; internal debt внутрішня заборгованість; irrecoverable debt безповоротний борг • безнадійний борг; joint debt сукупний борг; liquid debt ліквідна заборгованість; liquidated debt ліквідований борг; long-term debt довгостроковий борг; money debt грошовий борг; mortgage debt іпотечна заборгованість • заставний борг; national debt державний борг; net debt чиста заборгованість; net bonded debt чистий облігаційний борг; nonrecoverable debt безповоротний борг; ordinary debt звичайний борг; outstanding debt несплачений борг; paid debt сплачений борг; public debt державний борг; recoverable debt борг, який може бути стягнений; residual debt залишок боргу; secured debt забезпечений борг; short-term debt короткостроковий борг; state debt державний борг; total debt загальна заборгованість • загальна сума боргу; uncollectible debts безнадійні борги; undischarged debt несплачений борг; unfunded debt короткострокова заборгованість • неконсолідований борг; unified debt консолідований борг; unpaid debt несплачений борг; unrecoverable debt безповоротний борг; unsecured debt неза-безпечена заборгованість

═════════□═════════

acknowledgement of debt визнання боргу; debt alleviation часткове сплачення боргу; debt and borrowing позика і кредит; debt burden тягар заборгованості; debt capital; debt certificate борговий сертифікат • боргове свідоцтво; debt collecting стягнення боргу; debt commitment боргове зобов'язання; debt conversion переведення боргу; debt crisis криза заборгованості; debt discount знижка із заборгованості; debt due борг до сплати; debt finance; debt financing сплачення боргу шляхом випуску позики; debt funding консолідування боргу • переведення короткострокової заборгованості в довгострокову; debt instalment сплачення боргу частинами; debt liability боргове зобов'язання; debt management керування боргом • управління боргом; debt payable борг, який підлягає сплаті; debt portion боргова частина; debt receivable борг, який можна повернути; debt recovery proceeding судова справа про стягнення боргу; debt recycling продовження боргу • рецир-кулювання боргу; debt repudiation відмова від сплати боргу; debt rescheduling перегляд строків кредитів; debt restructuring перегляд строків кредитів; debt-ridden обтяжений боргами; debt security цінний папір — боргова гарантія; debt service обслуговування боргу; debt servicing обслуговування боргу; debt servicing capacity спроможність до обслуговування боргу; debt servicing obligations зобов'язання з обслуговування боргу; debt to banks заборгованість банкам; debt to the government заборгованість урядові; debt warrant боргова розписка; to acknowledge a debt визнавати/визнати борг; to be in debt мати борг; to be out of debt звільнятися/звільнитися від боргів • виходити/вийти з боргів; to call a debt вимагати сплати боргу; to cancel debt анульовувати/анулювати борг; to clear a debt сплачувати/сплатити борг; to collect a debt одержувати/одержати гроші на рахунок боргу; to contract debts брати/взяти в борг; to cover a debt покривати/покрити борг; to discharge a debt сплачувати/сплатити борг; to get into debt потрапити/потрапляти в борги; to get out of debt звільнитися/звільнятися від боргу; to have debts мати борги; to incur debts брати/взяти в борг • входити/ввійти в борги; to liquidate a debt ліквідувати заборгованість; to meet a debt покривати/покрити борг • сплачувати/сплатити борг; to pay a debt покривати/покрити борг • сплачувати/сплатити борг; to pay back a debt сплачувати/сплатити борг; to pay off a debt сплачувати/сплатити борг • повертати/повернути борг; to recover a debt стягувати/стягнути борг; to repay a debt сплачувати/сплатити борг; to run into debt потрапити/потрапляти в борги; to settle a debt сплачувати/сплатити борг; to write off a debt списувати/списати борг; without debts вільний від боргів • без боргів

debt — ім. довг, прикм. довговий (діас, діал.)

═════════◇═════════

борг < нім. Borg — позичка < bergen — берегти; давати пощаду, давати строк для виплати; закріплюється в ужитку в XVI ст. спочатку лише у виразах: «на борг» «в борг (на віру)», а пізніше поширилося і дістало значення, яке охоплює ст. у. термін довг (ЕС-СУМ 1: 168; ЕСУМ 1: 229); довг < ст. сл. длъгъ, долгъ — обов'язок; зобов'язання перед кимось; пізніше — борг; засвідчується в писемних пам'ятках з 1489 р.: «А два(д)цать копъ грошє(и) в кажъди(и) годъ має(т)єсь собє брати за до(л)гъ што єсъмо ємоу виньни»; ст. у. термін довг сьогодні вживається тільки в розмовній мові (ЕС-СУМ 1: 168, 344; ССМ 1: 301, 314)

▹▹ bad debt

▹▹ debt capital

▹▹ doubtful debt

* * *

1) перенесення; переміщення

2) переведення (по службі)

3) юр. поступка, передача (майна тощо)

4) документ про передачу; трансферт

5) переказ (грошей)

6) пересадочний квиток

7) перевезення вантажів

8) амер. пересадка (на залізниці тощо)

9) pl перебивні картинки

10) друк. дзеркальний відбиток

11) тех. перемикання

12) пором

1) переносити, переміщати; переставляти

2) військ. переносити (вогонь)

3) юр. передавати, уступати (майно тощо)

4) переказувати (гроші); перераховувати (суми)

5) перевозити

6) перебивати малюнок

7) переходити, переводитися (на іншу роботу)

8) робити пересадку (на транспорті)

* * *

1) перенос, перенесення; переміщення

2) переведення ( по службі)

3) передача

4) aмep. переказ ( грошових сум); перерахування ( сум)

5) aмep. пересадковий пункт, пункт пересадки; пересадка ( на залізниці)

6) переведення малюнка на іншу поверхню

7) pl переводні картинки

8) пoлiгp. дзеркальне відтиснення

9) перевод фарб на полотно ( при реставрації)

10) тex. перемикання

1) переносити, переміщати; переставляти; перекладати: перевозити

2) переводити (по службі, роботі, навчанню)

3) передавати

4) робити пересадку, пересідати ( з одного транспортного засобу на інший)

5) ( into) перетворювати; перетворювати

6) переводити малюнок на іншу поверхню, особ. наносити малюнок на літографський камінь

pron pers. (абсолютна форма; пор. your)

1) ваш, ваша, ваше, ваші; що належить вам

2) твій, твоя, твоє, твої; що належить тобі

3) свій, своя, своє, свої

* * *